АДВОКАТ ЯК СУБ’ЄКТ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ НЕПОВНОЛІТНІХ

Статтю присвячено дослідженню питання участі адвоката в діяльності щодо індивідуального запобігання злочинності неповнолітніх.У ній окреслюються основні напрями запобіжного впливу, які може здійснювати адвокат у статусі суб’єкта такої діяльності, з урахуванням особливостей адвокатської призначеності. Аналізуються питання щодо місця адвоката в структурі суб’єктів запобіжної діяльності, перспективи розвитку та розкриття потенціалу адвоката в якості суб’єкта індивідуального запобігання злочинності неповнолітніх.

Ключові слова: адвокат, адвокатура, злочинність, неповнолітні, запобігання злочинності, індивідуальне запобігання злочинам.

 Постановка проблеми. Гострота питання приросту злочинності неповнолітніх останнім часом стрімкоактуалізується.

На сьогодні протидія злочинності неповнолітніх розглядається як специфічний напрям запобігання злочинності в цілому.При цьому, за наявності загальної структури із запобіганням злочинності, сучасна протидія злочинності неповнолітніх суттєво відрізняється за змістом окремих елементів цієї структури.Так, запобігання злочинності, яке являє собою складну систему, яка полягає у подоланні криміногенно небезпечних протиріч у суспільних відносинах, у випередженні формування і реалізації на різних стадіях злочинних проявів. Прогресивна мета запобігання злочинності у загальному змісті пов`язана із забезпеченням національної безпеки, захищеності суспільства від злочинних загроз.У свою чергу, стратегічною метою протидії злочинності неповнолітніх, поряд із забезпеченням захищеності суспільства від злочинних загроз, є забезпечення нормального розвитку дитини, захисту її прав, свобод та інтересів. Таким чином, суспільство має захистити дитину від різного роду небезпек та виробити соціальні механізми захисту суспільства від негативних наслідків поведінки, властивій неповноліттю. Ідеалом є досягнення такого стану суспільногорозвитку, за якоговчиненнязлочинівособами до 18 років стане винятком.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема злочинності серед неповнолітніх, зокрема, роль адвокатури в запобіганні її приросту, стала об’єктом дослідження багатьох вчених . Досить активно у цьому напрямку працюють такі вчені, як Антонян Ю. М., Баулін Ю.В., Блувштейн Ю. Д., Борисов В.І.,Віцин С Є., Гаухман Л. Д., Денисова С.Ф., Джужа О. М., Закалюк А. П., Ігошев К. Є., Кваша О.О., Лановенко  І.П., Лекарь А. Г., Литвинов О. М.,Михайлов О.Є., Туркевич І.К., Шакун В.І. та інші.

Разом з тим, віддаючиналежне результатам науковихдослідженьцих та іншихнауковців, слідзазначити, щодослідженняпроводилисяпевноюмірою через призму концептуальнихположень. Ряд питань на сьогоднізалишивсяневирішеним та дискусійним, зокреманедостатньоприділеноувагипитанняммісця та роліадвокатури в системізапобіганнязлочинамнеповнолітніх, взаємодіїпрокуратури, суду, Національноїполіції, громадськихорганізацій у реалізаціїзавданьадвокатури в ційсистемізаходів.

Метою статті є дослідження можливостей, проблем та перспектив адвоката здійснювати діяльність із індивідуального запобігання злочинам неповнолітніх.

Виклад основного матеріалу.Протидія злочинності неповнолітніх – це побудована на нормах права у відповідності з міжнародними стандартами діяльність держави та інститутів громадянського суспільства, яка полягає у недопущенні порушення неповнолітніми кримінально-правових заборон, зменшенні шкоди від уже вчинених злочинів, запобіганні повторній криміналізації дітей. Оскільки вчинення злочинів неповнолітніми є, як правило, завершальним етапом делінквентності дитини, то принципове значення для протидії злочинності неповнолітніх становить вплив на антисоціальні прояви різного ступеня суспільної небезпечності. Крім цього, з огляду на становлення особистості неповнолітнього, протидія цьому виду злочинності передбачає також вплив на інститути соціалізації.

Принципи протидії злочинності неповнолітніх можуть бути умовно поділені на загальні (притаманні запобіганню злочинності в цілому) та спеціальні (притаманні протидії злочинності неповнолітніх). Середостанніхособливемісцепосідаютьсоціальніпринципи – всебічнийзахистінтересівдитини, забезпеченняїї нормального розвитку, збалансованезастосуваннякаральних та виховнихзаходів.

Суб`єктний склад протидії злочинності неповнолітніх передбачає системне поєднання державних та недержавних органів, служб та структур із суттєво більшим, у порівнянні із запобіганням злочинності дорослих, акцентом на діяльності недержавних суб`єктів. Численність суб`єктів протидії злочинності неповнолітніх вимагає різнорівневої координації та взаємодії.Адвокатура є важливим суб’єктом у цьому напрямку.

Міцним комплексом заходів, направлених на зниження рівня злочинності у суспільстві, має бути запобігання злочинності серед неповнолітніх.  Адвокатура є важливим суб’єктом у цьому напрямку. Захист прав дитини є одним ізнайважливішихзавданьнашоїдержави, аджеставлення до дитини, до проблем становленняїї як індивідуальної особи, відстоюванняїї прав та свобод, повага до гідностідитиниякнайбільшевідображаютьрівеньправової, цивілізованоїдержави. Вікованеадаптованістьнеповнолітніх, зокрема тих, хто вчинив протиправнідіяння, до умов життя у суспільствіпотребуєкомпенсації через підвищення та вдосконаленняїх правового захисту. Дійовимчинником у цьомунапрямкувиступаєінститутадвокатури, становленняякого в Українісуттєвоактуалізується, про щосвідчитьзростання до нього державного та суспільногоінтересу.

Яким же чином адвокатура, як недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, може сприяти зниженню рівня злочинності серед неповнолітніх? З метою глибокого дослідження  цього питання звернімося до особливості системи з профілактики злочинності неповнолітніх. Умовно можливо визначити такі її етапи, направлені на наступне:

1) оздоровлення середовища та допомога неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя та виховання, ще до того, як негативний вплив цих умов позначиться на їхній поведінці;

2) недопущення переходу підліткана злочинний шлях і забезпечення  корекції осіб зі значним ступенем дезадаптації, що вчиняють правопорушення незлочинного характеру;

3) недопущення переходу на злочинний шлях та створення умови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер й інтенсивність яких вказують на ймовірність учинення злочинів у найближчомумайбутньому ;

4) запобігання рецидивові злочинів підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

Відповідно до ч.2 ст.59 КонституціїУкраїни для забезпечення права на захиствідобвинувачення та наданняправовоїдопомоги при вирішенні справ у судах та іншихдержавних органах в Українідіє адвокатура [1]. Механізмиреалізаціїцьогоконституційногоположеннявстановлюються в ЗаконіУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від2013 р., іншихзаконодавчих актах України.

Серед комплексу заходів щодо запобігання злочинності неповнолітніх особливе місце посідають соціальні принципи – всебічний захист інтересів дитини, забезпечення її нормального розвитку, формування її особистості, збалансоване застосування каральних та виховних заходів.

Протидія злочинності неповнолітніх здійснюється на підставі міжнародних стандартів, які є орієнтирами для формування та вдосконалення національного законодавства і правозастосування у сфері роботи з дітьми, що потребують особливої уваги та ставлення (неповнолітні правопорушники, малолітні делінквенти, діти, що опинилися у складній ситуації тощо). Прогресивні можливості для розбудови ефективної національної системи протидії злочинності неповнолітніх впритул поєднані з детальним, ретельним визначенням їх правового статусу, із багатоаспектним охопленням законодавством поводження з дітьми.

Направленість діяльності адвоката з протидії злочинності неповнолітніх визначається стратегією такої протидії.

На сьогодні законодавством передбачено багатопланову сукупність  заходів, що дозволяє реагувати на порушення кримінального закону гнучко, індивідуалізовано і соціально орієнтовано. Завдання адвоката – професійнограмотно досягти засобами захисту неповнолітнього призначення йому за вчинення правопорушення достатнього покарання, яке направить його на шлях виправлення та перевиховання, а не породить агресію до оточуючих та суспільства в цілому, спричинить бажання помститися, самовиразитися у доведенні своєї зверхності та правоти і т.п. Позбавленняволі неповнолітнього (навіть з іспитовим строком)на сьогодні розглядається як винятковий вид покарання, якийпризначаєтьсятільки у випадках, коли застосуванняальтернативисуперечить здоровому глузду. Уцей же час,спостерігаєтьсяпевнепосиленнякаральногонахилу в діяльностісудових та правоохороннихорганів, щовиявляється у зростаннісуворостівпливу на неповнолітніх, звуженні правового простору застосування альтернатив покаранню, обмеженнівідновногоправосуддя.

Причина цього полягає у пошуку шляхів підтримання порядку у суспільстві без змінення економічних, соціальних, політичних та інших негативних факторів, що обумовлюють порушення правопорядку. У такійситуаціїжорсткістьреакції на злочинивидаєтьсянайбільшефективнимзасобом.

Однак,каральнастратегіяпротидіїзлочинностінеповнолітніх не є запорукоюдосягненняналежного результату. Тому важливо, щобадвокатська протидіязлочинностінеповнолітніхбулавпритул пов’язаназ соціальноюроботою — діяльністюуповноваженихсуб`єктів, щоспрямована на соціальнупідтримкусімей та дітей, забезпеченняїхніх прав і свобод, поліпшенняякостіжиттєдіяльності, задоволенняінтересів та потреб.

Ефективність захисту адвокатом неповнолітнього з метою попередження вчинення правопорушень полягає в індивідуальному підході до підлітка. Аби досягти максимального результату виховної мети на шляху запобігання в подальшому вчинення неповнолітнім правопорушень, адвокат має детально дослідити причинно-наслідковий зв’язок між особою неповнолітнього, умовами та обставинами, в яких він виховується чи опинився, факторами, що, підштовхнули його на вчинення правопорушення, а також особисте ставлення неповнолітнього правопорушника до вчиненого. Лише шляхом детального аналізу всіх зазначених показників, адвокату можливо упередити  перехід підліткана злочинний шлях і забезпечити  корекцію особи, що вчиняє правопорушення незлочинного характеру; не допустити перехід на злочинний шлях осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер й інтенсивність яких вказують на ймовірність учинення кримінальних правопорушень у найближчомумайбутньому ; запобігти рецидивові злочинів підлітків, які раніше вчиняли злочини.

Як не прикро, але адвокати під час здійснення захисту неповнолітніх неодноразово стикаються з тим, що слідчі, всупереч вимогам ст.ст.484-502 КПК України, ставляться до розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, поверхово, не вдаються до встановлення істини, яка стала причиною вчинення неповнолітнім правопорушення, що в подальшому може породити рецидив злочинів підлітків.

Так, під час розгляду кримінальної справи в Інгулецькому районному суді м.Кривого Рогу відносно неповнолітньої Б., встановлено, що «… неповнолітня  Б., керуючи транспортним засобом скутер «Сабур» без номеру по вулиці П. в м. Кривий  Ріг, була неуважною та не стежила за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не пропустила та скоїла зіткнення з рухаючим назустріч автомобілем, внаслідок чого водій автомобіля отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження…» [6]. Однак, слідчим залишено поза увагою слідства умови та причини вчинення зазначеного правопорушення. Адже очевидно, що правопорушення вчинено в результаті неконтрольованого використанням джерела підвищеної небезпеки, транспортного засобу скутер «Сабур», який на відповідних правових підставах (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) належить повнолітній особі.Отже, власник, на якого покладено обв’язки щодо діяльності пов’язаної з використанням, зберіганням скутера «Сабур», передав керування ним неповнолітній, яка не мала при собі посвідчення водія на право керування та необхідних навиків керування транспортним засобом відповідної категорії. В результаті чого, поведінка неповнолітньої стала наслідком недбалості власника скутера, пов’язаної неконтрольованим використанням транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки. Ця обставина викликала у неповнолітньої, з рисами антисуспільної направленості особи, рішучість вчинити правопорушення. У зазначеному випадку адвокат, захищаючи інтереси неповнолітньої, повинен чітко дослідити причини та умови вчинення неповнолітнім правопорушення, чітко розмежовуючи ці поняття. Адже, підміна одного поняття іншим, нерозуміння їх сутності призводить до того, що під час розслідування злочину, зазвичай встановлюються та усуваються лише умови, що сприяли вчиненню злочину, в той час, коли причини, що породили цей злочин, залишилися поза увагою слідчого, а тому можуть привести до нових правопорушень, вчинених неповнолітнім. Тому адвокат – захисник неповнолітнього, повинен приділяти значну увагу цьому аспекту, як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді.Зазначені обставини досить важливі та  мають бути чітко досліджені та проаналізовані адвокатом – захисником неповнолітнього, під час здійснення своєї діяльності з метою повного, об’єктивногота неупередженого розгляду справи в суді, а також досягнення найвищої кінцевої мети будь-якого судового розгляду – поставити  на шлях виправлення та перевиховання винну особу, запобігти вчиненню інших правопорушень, упередити рецидив.

Висновки та перспективиподальшихдосліджень. Як бачимо, управовійдержавіневід’ємноюскладовоючастиноюсистемизахисту особи, їїконституційних прав і свобод є адвокатура. Органиадвокатури у межах своїхпрофесійнихзавдань і компетенціїздійснюютьпроцесуальну і позапроцесуальнудіяльністьщодозапо­біганнязлочинності, зокрема злочинності неповнолітніх. Профілактична робота адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у виявленні при розгляді справ тих кри­міногеннихобставин, якістворили причини і умови для вчиненнянеповнолітнім протиправнихдійабозможутьзновуїмсприяти. Позапроцесуальнапрофілактикаадвокатуриможездійснюватися у формі: шефства над колишнімпідзахисним, наданняйомудопомоги у працевлаштуванні, вирішенняпитань у житловому та побутовомувлаштуванні, участі у кримінологічній і правовійпоінформованостінеповнолітніхтощо.  Розглянувшипитання про роль ад­воката у профілактицізапобіганнязлочинам неповнолітніх, вважаємо, що в законодавствіслідбільш детально конкретизуватиправовінор­миучасті адвоката в цьомупроцесі. Найбільшперспек­тивнимивбачаємодослідження в про­філактицізапобіганнязлочинамнеповнолітніх воздоровленні середовища та допомога неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя та виховання, ще до того, як негативний вплив цих умов позначиться на їхній поведінці; недопущенніпереходу підліткана злочинний шлях і забезпечення  корекції осіб зі значним ступенем дезадаптації, що вчиняють правопорушення незлочинного характеру.

Список використаних джерел:

  1. Конституція України.
  2. Конвенція про захист прав та основних свобод (1950 р.), ратифікована Україною 17.07. 1997 року.
  3. ЗаконУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
  4. Кримінальний кодекс України.
  5. Кримінальний процесуальний кодекс України.
  6. Справа № 213/4322/14-к

Андрияшевская Марина Сергеевна

аспирант  Донецкого юридического института

МВД Украины,

адвокат