ЕФЕКТИВНІСТЬ АДВОКАТСЬКОГО ЗАХИСТУ ПІД ЧАС ОБРАННЯ ДОНЕПОВНОЛІТНІХ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ

Гострота питання приросту злочинності неповнолітніх останнім часом стрімко актуалізується. Протидія цьому процесу стає предметом досліджень багатьох науковців, висувається як одне із найважливіших завдань сучасної держави і суспільства в цілому. На сьогодні протидія злочинності неповнолітніх розглядається як специфічний, найбільш ефективний напрям запобігання злочинності в цілому, а адвокатура в цій системі заходів є невід’ємним механізмом.

Найважливішою та найвідповідальнішою ланкою цієї системи є участь адвоката під час обрання до неповнолітнього запобіжного заходу. Відповідно до ст.492 КПК України, за наявності підстав, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, зокрема: особисте зобовязання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою і тимчасовий запобіжний захід – затримання [4]. Питання обрання запобiжного заходу до неповнолiтніх дослiджувалося такими науковцями: Гуковською Н.І., Копетюк М.І., Лукьянчиковим Є.Д., Мельниковою К.Б., Холод Р.С. та іншими. Але багато аспектів залишаються недостатньо висвітленими.

Сама необхідність застосування до неповнолітнього запобіжного заходу, на наш погляд, вже спонукає на вийнятковий крок. Адже, неповнолітні є однією із вразливих категорій підозрюваних (обвинувачених). Це зумовлюється насамперед незрілістю їх мислення, відсутністю достатнього соціального досвіду, нестабільністю психіки, підвищеною емоційністю, збільшеною навіюваністю і самонавіюваністю, а також схильністю до фантазій. Крім того, недостатня освіченість та проінформованість неповнолітніх про наслідки порушення закону як для суспільства, так і для суб’єктів злочинів, визначає їх в особливу категорію підозрюваних. Зважаючи на вразливість та неосвіченість неповнолітніх обвинувачених, саме адвокат повинен надати їм додаткові гарантії під час провадження у кримінальних справах, зокрема, під час обрання запобіжного заходу. Існування особливого провадження у справах про злочини неповнолітніх визначає необхідність максимального досягнення адвокатським захистом таких гарантій. По-перше, цей захист має бути направлений на запобігання вчиненню кримінальних правопорушень неповнолітніми, оскільки злочинність як антисоціальне явище породжує із неповнолітніх нових злочинців. По-друге, він повинен налаштовуватися на встановлення достовірних даних у кримінальному провадженні для правильного, а тому справедливого їх вирішення; забезпечення належної правової захищеності неповнолітнього обвинуваченого. Тому обрання запобіжного заходу до неповнолітнього потребує особливого підходу.

Запобіжний захід як засіб забезпечення виконання неповнолітнім підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховатися, знищити чи сховати будь-яку з речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та інше, має бути насамперед достатнім. Тобто він не повинен бути занадто суворим, але і його відсутність чи необґрунтована м’якість можуть негативно впливати, передусім, на особу неповнолітнього, на його ставлення до вчиненого та обставин справи, на підліткове налаштування на подальшу життєву позицію. Достатність запобіжного заходу забезпечує недопущення у подальшому переходу неповнолітнього на злочинний шлях, створює умови для корекції його поведінки, запобігає рецидивові злочинів. Кінцевою метою адвокатського захисту під час обрання запобіжного заходу до неповнолітнього є здійснення комплексу заходів, направлених саме на забезпечення його доцільності та достатності.

При вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу, адвокат має зібрати та навести всі обставин, які можуть послужити доказом його недоцільності. Захисник повинен врахувати риси особи неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, рід та вид його занять, стан здоров’я, стійкість соціальних зв’язків, особливості поведінки в різних життєвих ситуаціях, пріоритети дитини, особливості мислення, рівень розумового розвитку та інше. Адвокат зобов’язаний домогтися співмірності запобіжного заходу відповідно до досягнення головної мети – запобігти в подальшому вчиненню неповнолітнім будь-яких правопорушень. Тому закон дає можливість вибору запобіжних заходів, окреслюючи їх види від менш до більш суворих.

Як не прикро, але на сьогодні не виключення випадки обрання до неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) найбільш суворого запобіжного заходу – тримання під вартою. Конвенція про права дитини 1989 року містить гуманне положення щодо застосування до неповнолітнього запобіжного заходу. Відповідно до ст. 37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу» [5]. Враховуючи, що тримання під вартою суттєво обмежує конституційне право кожного на свободу та особисту недоторканість, актуалізується проблема обмеження його застосування виключно випадками, коли іншими запобіжними заходами досягнути завдань кримінального судочинства взагалі неможливо. Однак, у ньому виникає потреба через високий рівень криміналізації у підлітковому віці. Крім того, визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь, які у більшості випадків на момент вчинення правопорушень перебували поза контролем суспільства, виховувалися у неповних сім’ях. Завдання захисника у таких випадках- вжити всіх заходів, аби вийняткова потреба обрання до неповнолітнього найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою, не несла каральної дії. Навпаки, надала можливості неповнолітньому зробити належні висновки та стати на шлях перевиховання, розкаятися у скоєному. Звідси випливає наступне завдання правозахисника – домогтися, аби покарання за вироком у справі, де до неповнолітнього обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не було повязано із позбавленням волі.

Наведені обставини свідчать про актуальність означеного та спонукають до подальших досліджень ланок діяльності захисника щодо забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) під час вирішення питання щодо обрання до нього запобіжного заходу.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Конституція України.
  2. Конвенція про захист прав та основних свобод (1950 р.), ратифікована Україною 17.07. 1997 року.
  3. Кримінальний кодекс України.
  4. Кримінальний процесуальний кодекс України.
  5. Конвенція про права дитини 1989 року.

1

2